Країна переможеної теледемократії

Однією з ознак формування системи «керованої демократії» в Росії стало зникнення з телевізійного простору прямоефірних політичних ток-шоу. Програми, що залишились або виникали пізніше, виходили в записі, аби редактори-цензори мали можливість підчищати невигідні для влади висловлювання. Навіть у програмах за участю опозиційних діячів не може з'явитись інформація, яку цензура не вважає за потрібне оприлюднювати. Не дивно, що цей вихолощений ерзац мало цікавить аудиторію, яка віддає перевагу розважальному телебаченню.

В Україні за часів президентства Віктора Ющенка розвиток політичного телебачення пішов іншим, але не менш згубним шляхом - настільки екстенсивним, що викликав порівняння з раковою пухлиною. Мов гриби після дощу, з'являлися нові й нові ток-шоу, які знаходили аудиторію і мали високі рейтинги. У програми «Свобода слова», яку започаткував на телеканалі ICTV восени 2005 року виходець із російського НТВ Савік Шустер, за кілька років виникло щонайменше чотири епігони - кількагодинні масштабні політичні ток-шоу з десятками учасників, спеціальними технічними пристроями для вимірювання громадської думки та іншими засобами стимуляції видовищності. Для задоволення попиту починало бракувати публічних політиків. Опозиція усіх відтінків і фракцій мала необмежений доступ до ефіру й могла практично щодня вступати в словесні баталії з представниками влади.

...

Link