Хвороби української журналістики

Українська журналістика переживає надзвичайно серйозну системну кризу. Якщо висловитися дуже коротко, то виявиться, що медіаспільнота, яка склалася в Україні, не має ні достатнього впливу на процеси, що протікають у суспільстві і державі, ні навіть достатнього розуміння цих процесів і своєї власної ролі і завдань у розвитку суспільства. Вона значною мірою існує в інформаційному і культурному просторі, створеному за межами України, часто підтримує міфи, що нав'язуються українському суспільству ззовні.

Головна проблема українського інформаційного середовища полягає в тому, що з нього неможливо дізнатися про те, що насправді відбувається у реальному житті. Зокрема, ціла низка значимих суспільних фактів або зовсім не отримали належного висвітлення у засобах масової інформації, або ж інформація про них була явно недостатньою. Такими були, зокрема, реакція ЗМІ на нещодавню загибель київського студента у відділенні міліції, інформація про харківські домовленості президентів України і Росії, повідомлення про продаж стратегічних підприємств (металургійні заводи «Запоріжсталь» і імені Ілліча). Регіональні новини фактично відсутні у випусках телевізійних новин і на сторінках київських газет. Я ще кілька років тому наголошував на тому, що свобода слова в Україні існує, хоча іноді - в дуже специфічний спосіб, щонайменше, з 1991 року. Сьогодні справи зі свободою преси менш оптимістичні. У тому, що стосується її законодавчого забезпечення, то чинне українське законодавство цілком відповідає сучасній європейській практиці. Але імплементація цього законодавства, причому як з бокудержави і владних органів, так і з боку власників і топ-менеджменту засобів масової інформації дуже часто є незадовільною, такою, що не спрямована на захист потреби суспільства в отриманні об'єктивної незаангажованої і всесторонньої інформації.

Можна швидше говорити про наступні речі. По-перше, за кілька останніх років сталася надзвичайно помітна професійна деградація працівників ЗМІ (журналістів, редакторів, продюсерів). Сьогодні практично неможливо знайти дійсно фахових журналістів і оглядачів, які б, зокрема, працювали у таких сферах, як зовнішня політика, міжнародні новини, біржі та цінні папери, фінанси, енергетика, оборона, право, промисловість, транспорт, макроекономіка, а особливо - суспільство, регіональний розвиток і будівництво нації. Насправді таких журналістів дуже мало, на загальному тлі їхні матеріали можна просто не помітити. Жанр журналістського розслідування фактично відсутній, при тому, що насправді журналісти, які мають необхідний досвід, в Україні є.

Журналістські школи, що були чинні в часи СРСР і у пострадянський період, себе вичерпали і фактично припинили своє існування. Натомість нової якісної української журналістської школи, яка була б невід'ємною частиною загальноєвропейського інформаційного простору, так і не було створено.

...

Link